Усі розділи КонспектуКонспект

Збудники хвороб рослин

15 найпоширеніших в Україні хвороб сільськогосподарських культур: як виглядає збудник під мікроскопом, як хвороба проявляється на рослині та що про неї варто знати.

Пікніда септоріозу з пікноспорами в тканині листка пшениці під світловим мікроскопом

Септоріоз листя пшениці: симптоми на рослині

Пікніда Z. tritici, з якої виходять пікноспори, у листку сприйнятливого сорту пшениці на 21-шу добу після зараження. Світлова мікроскопія, шкала — 20 мкм.

1. Септоріоз листя пшениці

Zymoseptoria tritici

Одна з найшкодочинніших листкових хвороб озимої пшениці в Україні, особливо у вологі роки. Гриб проникає в листок через продихи й тривалий час (2–3 тижні) розвивається безсимптомно, після чого спричиняє некроз тканин. Пікноспори поширюються краплями дощу знизу вгору по ярусах листя.

Прояви

Восени й навесні на нижніх листках — хлоротичні, згодом світло-бурі видовжені плями, обмежені жилками.
У некротичних плямах — чорні крапки пікнід, розміщені рядами вздовж жилок (добре видно в лупу проти світла).
Хвороба піднімається ярусами вгору; за сильного ураження засихає прапорцевий листок.

Розвиток хвороби

Зимує міцелієм і пікнідами в листі озимих сходів та на рослинних рештках; восени вітер розносить аскоспори статевої стадії. Для зараження потрібне зволоження листка понад 20 год за 15–25 °C. Прихований період — 2–4 тижні, тому симптоми видно вже після зараження верхніх листків.

Шкодочинність

Скорочує площу верхніх листків, які дають основну частину асимілятів для наливу зерна; знижує масу 1000 зерен. У роки епіфітотій втрати врожаю сягають 20–40 %.

Мікрофото: PLOS ONE, 2024 · CC BY 4.0Фото: Maccheek, Wikimedia Commons · суспільне надбання

Ланцюжки конідій борошнистої роси на листку пшениці під скануючим електронним мікроскопом

Борошниста роса пшениці: симптоми на рослині

Ланцюжки конідій B. graminis f. sp. tritici на поверхні листка пшениці на 7-му добу після зараження. Скануюча електронна мікроскопія (СЕМ), шкала — 10 мкм.

2. Борошниста роса пшениці

Blumeria graminis f. sp. tritici

Облігатний біотроф: живиться вмістом живих клітин епідермісу через гаусторії. Найсильніше розвивається на загущених посівах із надлишком азоту за помірної температури й високої вологості повітря.

Прояви

Білі пухнасті подушечки міцелію з конідіями на верхньому боці листків і на піхвах; наліт легко стирається пальцем.
Згодом наліт ущільнюється, стає сірувато-бурим, у ньому з'являються чорні крапки хазмотеціїв.
Тканини під нальотом жовтіють і відмирають; на колосі наліт уражує луски, зерно щупле.

Розвиток хвороби

Зимує міцелієм на озимих сходах і хазмотеціями на рештках. Конідії переносить вітер. На відміну від більшості грибів, для проростання спор не потрібна крапельна вода (вона навіть гальмує його): достатньо високої вологості повітря за 15–22 °C. Нове покоління спор утворюється за 7–10 днів.

Шкодочинність

Гриб забирає поживні речовини з живих клітин, знижує фотосинтез і посилює транспірацію, рослина виснажується. Втрати врожаю — 10–15 %, у роки епіфітотій до 30 %.

Мікрофото: BioMed Research International, 2015 · CC BY 3.0Фото: Nadja Berglund, Wikimedia Commons · CC BY 4.0

Округлі уредініоспори бурої іржі пшениці під світловим мікроскопом

Бура листкова іржа пшениці: симптоми на рослині

Уредініоспори P. triticina з листка пшениці (контроль, без обробки). Світлова мікроскопія.

3. Бура листкова іржа пшениці

Puccinia triticina

Найпоширеніша з іржастих хвороб пшениці. Збудник — облігатний біотроф; уредініоспори розносяться вітром на великі відстані, а за наявності роси й температури 15–22 °C нові покоління спор утворюються кожні 7–10 днів.

Прояви

Дрібні (1–1,5 мм) округлі оранжево-бурі уредопустули, розкидані без порядку, переважно на верхньому боці листка.
Пустули розривають епідерміс; при дотику на пальцях лишається «іржавий» пил уредініоспор.
Наприкінці вегетації на нижньому боці листків і на піхвах — чорні теліопустули, вкриті епідермісом.

Розвиток хвороби

Різнохазяйний гриб: проміжний живитель — рутвиця (Thalictrum), але в Україні збудник зимує переважно міцелієм в озимих сходах. Для проростання спор потрібна крапельна волога (роса) щонайменше 3–6 год. Ранній осінній посів і тепла зима сприяють перезимівлі інфекції.

Шкодочинність

Через розриви епідермісу листок втрачає більше води, фотосинтез знижується, зерно щупле. Втрати — 10–30 %, за раннього ураження до 50 %.
Як відрізнити: стеблова іржа утворює великі видовжені темно-бурі пустули на стеблах і піхвах, жовта — лимонно-жовті пустули рядами вздовж жилок.

Мікрофото: Journal of Fungi, 2022 · CC BY 4.0Фото: bjoerns, Wikimedia Commons · CC BY-SA 4.0

Видовжені багатоклітинні конідії збудника піренофорозу під світловим мікроскопом

Піренофороз (жовта плямистість) пшениці: симптоми на рослині

Конідії P. tritici-repentis (ізолят DW5), отримані на штучному живильному середовищі. Світлова мікроскопія, шкала — 0,1 мм.

4. Піренофороз (жовта плямистість) пшениці

Pyrenophora tritici-repentis

Поширюється з переходом на мінімальний обробіток ґрунту, бо збудник зимує на рослинних рештках. Гриб виділяє білкові токсини-ефектори (Ptr ToxA, ToxB), які спричиняють некроз або хлороз тканин у чутливих сортів.

Прояви

Спершу дрібні жовті або бурі цятки на обох боках листка.
Згодом — овальні або лінзоподібні плями до 10–12 мм із бурим некротичним центром і широким жовтим ореолом.
Плями зливаються, листок жовтіє і засихає від верхівки.

Розвиток хвороби

Зимує плодовими тілами (псевдотеціями) на стерні; навесні аскоспори заражують сходи, далі хворобу поширюють конідії, які переносить вітер. Сприяють тепла погода (18–28 °C) з тривалим зволоженням листя, повторні посіви пшениці й мінімальний обробіток ґрунту.

Шкодочинність

Втрати врожаю — 10–20 %, у роки епіфітотій до 50 %; зерно щупле.
Як відрізнити від септоріозу: у плямах піренофорозу немає пікнід, а жовтий ореол виразніший.

Мікрофото: Plant Methods, 2021 · CC BY 4.0Фото: Mary Burrows, Bugwood.org, Wikimedia Commons · CC BY 3.0

Міцелій та інфекційні подушечки фузаріозу на колосковій лусці пшениці під скануючим електронним мікроскопом

Інфекційні структури F. graminearum на поверхні колоскової луски пшениці на 8-му добу: інфекційні подушечки (IC), лопатеві апресорії (LA) та гіфи (RH, IH). СЕМ.

5. Фузаріоз колосу

Fusarium graminearum

Розвивається в роки з дощами під час цвітіння. Окрім втрати врожаю, зерно забруднюється мікотоксинами — дезоксиніваленолом і зеараленоном, небезпечними для людей і тварин.

Прояви

Під час молочної стиглості біліють окремі колоски або верхня частина колосу, тоді як решта колосу ще зелена.
У вологу погоду біля основи колосків і на лусках — рожево-оранжевий наліт спороношення, пізніше — дрібні чорні плодові тіла (перитеції).
Стебло під колосом може буріти; зерно щупле, крейдоподібне, з рожевим відтінком.

Розвиток хвороби

Зимує на рештках кукурудзи і зернових. Аскоспори й конідії потрапляють на колос під час цвітіння — це найуразливіша фаза. Сприяють дощі й температура 25–30 °C у період цвітіння, а також кукурудза як попередник.

Шкодочинність

Втрати врожаю — до 30–40 %. Головна небезпека — мікотоксини (дезоксиніваленол, зеараленон): зерно з їх вмістом понад допустимі рівні непридатне ні на продовольство, ні на корм.

Мікрофото: PLoS ONE, 2014 · CC BY 4.0Фото: CSIRO, Wikimedia Commons · CC BY 3.0

Ниткоподібна частинка вірусу смугастої мозаїки пшениці під трансмісійним електронним мікроскопом

Смугаста мозаїка пшениці: симптоми на рослині

Ниткоподібний віріон WSMV у соку листя озимої пшениці з симптомами мозаїки (зразки з посівів в Україні). Трансмісійна електронна мікроскопія (ТЕМ), шкала — 200 нм.

6. Смугаста мозаїка пшениці

Wheat streak mosaic virus (WSMV)

Один із найпоширеніших вірусів пшениці в Україні: під час обстеження посівів озимої пшениці його виявили в понад 85% рослин із симптомами мозаїки (Pozhylov et al., 2022). Переноситься пшеничним кліщем Aceria tosichella; резерватором інфекції є падалиця та злакові бур’яни, тому найбільше страждають ранні осінні посіви.

Прояви

Дрібні світло-зелені штрихи та переривчасті смуги, паралельні жилкам; з часом — жовта мозаїка.
Листки скручуються, рослини відстають у рості, слабко кущаться, мають розеткоподібний вигляд.
Колос дрібний, частково стерильний; за осіннього зараження рослини часто гинуть узимку.

Розвиток хвороби

Вірус передає мікроскопічний (0,2–0,3 мм) пшеничний кліщ Aceria tosichella, якого розносить вітер. Кліщ і вірус переходять з падалиці, кукурудзи й злакових бур'янів на сходи озимих — так званий «зелений міст». Рання сівба і тепла осінь посилюють ураження.

Шкодочинність

Втрати — 10–30 %, в осередках до повної загибелі посіву. Хімічних засобів проти вірусу немає; захист — знищення падалиці, оптимальні строки сівби, стійкі сорти.

Мікрофото: Viruses, 2022 · CC BY 4.0Фото: A. Skoracka, B. G. Rector, G. L. Hein, Wikimedia Commons · CC BY 4.0

Конідієносці та видовжена конідія збудника гельмінтоспоріозу кукурудзи під світловим мікроскопом

Гельмінтоспоріоз кукурудзи: симптоми на рослині

Конідієносці (A) та багатоклітинна конідія (D) E. turcicum. Світлова мікроскопія, шкала — 10 мкм.

7. Гельмінтоспоріоз кукурудзи

Exserohilum turcicum

Найпоширеніша листкова хвороба кукурудзи в Україні: за даними Держпродспоживслужби, у 2021 р. уражувала 6–38% рослин. Розвивається за помірних температур і тривалого зволоження листя, зимує на рослинних рештках.

Прояви

Перші симптоми — на нижніх листках: дрібні сіро-зелені водянисті плями.
Плями витягуються вздовж листка в еліптичні «сигари» завдовжки 2–15 см, сірувато-бурі, з нечіткою межею.
У вологу погоду на плямах — темно-оливковий наліт конідій; листки засихають, рослина виглядає ніби обпаленою морозом.

Розвиток хвороби

Зимує міцелієм і хламідоспорами в рослинних рештках. Оптимальні умови — 18–27 °C і роса, що тримається 6–18 год. Конідії переносять вітер і краплі дощу; повторні зараження за сезон можливі кілька разів.

Шкодочинність

Ураження до викидання волоті знижує врожай на 30–50 %, погіршує якість силосу й зерна.

Мікрофото: Frontiers in Plant Science, 2024 · CC BY 4.0Фото: Jerzy Opioła, Wikimedia Commons · CC BY-SA 4.0

Сплетіння гіф збудника білої гнилі під електронним мікроскопом

Біла гниль (склеротиніоз) соняшнику: симптоми на рослині

Міцелій S. sclerotiorum (контрольний зразок): загальний вигляд (b) і збільшений фрагмент (c). Електронна мікроскопія.

8. Біла гниль (склеротиніоз) соняшнику

Sclerotinia sclerotiorum

Поліфаг, що уражує понад 400 видів рослин. Зберігається в ґрунті склероціями до 5–8 років; уражує кореневу шийку, стебло й кошик. Кошикова форма особливо шкідлива у вологу погоду під час цвітіння.

Прояви

Прикоренева форма: на кореневій шийці — мокра бура пляма, рослина раптово в'яне.
Стеблова форма: світло-бурі плями посередині стебла з білим ватоподібним нальотом; стебло розмочалюється і ламається.
Кошикова форма: бурі мокрі плями на тильному боці кошика; тканини розкладаються, насіння випадає, від кошика лишається «віник» з волокон і склероціїв.

Розвиток хвороби

Склероції в ґрунті проростають або міцелієм (заражує корені), або плодовими тілами — апотеціями, з яких аскоспори вітром потрапляють на стебла й кошики. Сприяють тривала волога (дощі, роси) і 15–25 °C. Ризиковано чергувати соняшник з іншими хазяїнами збудника — ріпаком, соєю, горохом.

Шкодочинність

Втрати врожаю — 20–50 %, знижується олійність; склероції засмічують насіння.

Мікрофото: Scientific Reports, 2025 · CC BY 4.0Фото: Jymm, Wikimedia Commons · суспільне надбання

Поперечний зріз гіпокотиля соняшнику з гіфами збудника несправжньої борошнистої роси

Несправжня борошниста роса соняшнику: симптоми на рослині

Гіфи P. halstedii у тканинах гіпокотиля сприйнятливого соняшнику на 21-шу добу: у звичайному (a) та УФ-світлі (b). Шкала — 100 мкм.

9. Несправжня борошниста роса соняшнику

Plasmopara halstedii

Збудник — облігатний оомікот, ооспори якого зберігаються в ґрунті 7–8 років. Системне зараження відбувається через корені проростків за перезволоження ґрунту; патоген утворює нові раси, що долають стійкість гібридів.

Прояви

Системна форма: рослини карликові, з укороченими міжвузлями; листки з хлоротичними плямами вздовж жилок.
На нижньому боці листків — білий наліт спорангієносців, особливо помітний уранці.
Кошики дрібні, звернені вгору, насіння щупле; уражені сходи часто гинуть.
Локальна (вторинна) форма — кутасті хлоротичні плями на окремих листках дорослих рослин.

Розвиток хвороби

Ооспори в ґрунті проростають, коли ґрунт насичений водою; зооспори заражують корені й гіпокотиль у перші 2–3 тижні після сівби. Тому соняшник повертають на поле не раніше ніж через 7–8 років.

Шкодочинність

Системно уражені рослини майже не дають урожаю; загальні втрати — 10–50 %.

Мікрофото: Microorganisms, 2023 · CC BY 4.0Фото: Rob Hille, Wikimedia Commons · CC BY-SA 3.0

Конідієносець сірої гнилі з гроноподібною головкою конідій під скануючим електронним мікроскопом

Конідієносець B. cinerea з гроноподібним скупченням конідій на ягоді винограду сорту «Summer black». СЕМ.

10. Сіра гниль

Botrytis cinerea

Некротроф із дуже широким колом живителів — понад 200 видів рослин. Розвивається за підвищеної вологості, проникає через пошкодження та відмерлі тканини (пелюстки), уражує рослини в полі й продукцію під час зберігання.

Прояви

На листках і стеблах — бурі розпливчасті плями без чіткої межі, що швидко збільшуються.
Тканини розм'якшуються і у вологу погоду вкриваються сірим пухнастим нальотом, який «пилить» при струшуванні.
Плоди та ягоди буріють і загнивають; на соняшнику — бура гниль кошика з тильного боку.
На уражених тканинах утворюються чорні склероції.

Розвиток хвороби

Зимує склероціями та міцелієм на рослинних рештках. Конідії переносять вітер і комахи. Оптимальні умови — 15–25 °C і вологість повітря понад 90 %. На пізніх сортах винограду за сухої теплої осені гриб спричиняє «благородну гниль» (на фото): ягоди в'януть і накопичують цукор, з них виготовляють десертні вина.

Шкодочинність

Шкодить в овочівництві, плодівництві та виноградарстві, особливо під час зберігання продукції; втрати — 20–40 %.

Мікрофото: Pathogens, 2020 · CC BY 4.0Фото: Edwin, Wikimedia Commons · CC BY-SA 2.0

Червоні гіфи церкоспорозу на поверхні листка цукрового буряку у флуоресцентному мікроскопі

Церкоспороз цукрових буряків: симптоми на рослині

Гіфи C. beticola (червоні, DsRed) на поверхні листка цукрового буряку на 4-ту добу; синім — автофлуоресценція клітинних стінок; s — продих, t — трихома, h — гіфа. Флуоресцентна мікроскопія, шкала — 100 мкм.

11. Церкоспороз цукрових буряків

Cercospora beticola

Найшкідливіша листкова хвороба цукрових буряків: за даними Держпродспоживслужби, у Лісостепу та на Поліссі уражувала 10–40% рослин. Розвивається в теплу вологу погоду; гриб виділяє фотоактивний токсин церкоспорин. Знижує врожай і цукристість коренеплодів.

Прояви

Округлі плями 2–5 мм із попелясто-сірим центром і червоно-бурою облямівкою; спершу на старших листках.
У вологу погоду центр плям вкривається сірим оксамитовим нальотом конідієносців.
Плями зливаються, листки буріють, засихають і лягають на ґрунт; на черешках — видовжені плями.
Рослина відрощує нове листя, витрачаючи на це цукри коренеплоду.

Розвиток хвороби

Зимує стромами на рослинних рештках. Оптимальні умови — 25–35 °C і вологість понад 90 %; інкубаційний період 7–10 діб. Токсин церкоспорин — фотосенсибілізатор: на світлі він утворює синглетний кисень, що руйнує мембрани клітин хазяїна (порівняйте з ЛР 7 у «Фізіології рослин»).

Шкодочинність

Маса коренеплодів зменшується на 20–40 %, цукристість — на 1–3 % (абсолютних).

Мікрофото: BMC Plant Biology, 2013 · CC BY 2.0Фото: Jerzy Opioła, Wikimedia Commons · CC BY-SA 4.0

Лимоноподібний спорангій збудника фітофторозу під скануючим електронним мікроскопом

Фітофтороз картоплі й томатів: симптоми на рослині

Лимоноподібний спорангій P. infestans діаметром 30,6 мкм, у якому утворюються зооспори. СЕМ.

12. Фітофтороз картоплі й томатів

Phytophthora infestans

Найнебезпечніша хвороба картоплі: у 2021 р. в окремих областях уражувала 15–77% рослин. Оомікот поширюється спорангіями з вітром і краплями дощу, а повний цикл розвитку займає лише 3–5 діб.

Прояви

Листки: бурі розпливчасті плями, частіше з країв і верхівки; на нижньому боці на межі зі здоровою тканиною — білий павутинистий наліт спорангієносців.
Стебла: бурі видовжені плями, стебла ламаються.
Бульби: тверді, злегка вдавлені свинцево-сірі або бурі плями; на розрізі — іржаво-бура тканина, що клинами заходить усередину.
Томати: бурі тверді плями на плодах, особливо на зелених.

Розвиток хвороби

Зимує міцелієм в уражених бульбах (садивних, у буртах, на купах відходів), а за наявності обох типів спарювання — ооспорами в ґрунті. Розвивається за 10–25 °C і вологості понад 90 %. Спорангії проростають зооспорами в холодній воді або одразу ростковою трубкою в теплі.

Шкодочинність

За епіфітотії бадилля гине за 1–2 тижні, бульби гниють під час зберігання; втрати — 15–30 %, у роки епіфітотій до 70 %. Саме ця хвороба спричинила Великий голод в Ірландії 1845–1849 рр.

Мікрофото: Scientific Reports, 2023 · CC BY 4.0Фото: Rasbak, Wikimedia Commons · CC BY-SA 3.0

Паличкоподібні клітини бактерії Pectobacterium під скануючим електронним мікроскопом

Чорна ніжка й м’яка гниль картоплі: симптоми на рослині

Клітини Pectobacterium brasiliense — одного зі збудників чорної ніжки й м’якої гнилі картоплі; стрілками позначено везикули зовнішньої мембрани. СЕМ, шкала — 1 мкм.

13. Чорна ніжка й м’яка гниль картоплі

Pectobacterium spp.

Пектинолітичні бактерії руйнують клітинні стінки ферментами (пектатліазами, целюлазами). Поширюються із садивними бульбами; найбільше шкодять у вологі роки та під час зберігання.

Прояви

Від материнської бульби вгору — чорна мокра гниль основи стебла; стебло легко висмикується з ґрунту.
Листки верхівки жовтіють і скручуються човником догори, рослина в'яне і гине.
Бульби: від столона — м'яка кремова або бура гниль, що перетворюється на слизисту масу з неприємним запахом, оточену темною облямівкою.

Розвиток хвороби

Збудники — бактерії Pectobacterium atrosepticum, P. carotovorum і споріднені Dickeya spp. Вони потрапляють у поле з латентно зараженими садивними бульбами. Розвитку сприяють перезволоження ґрунту, температура понад 20 °C і механічні пошкодження. Під час зберігання гниль поширюється гніздами, особливо за конденсації вологи й нестачі кисню.

Шкодочинність

Випади рослин у полі та втрати бульб під час зберігання — до 30–40 %.

Мікрофото: Microorganisms, 2021 · CC BY 4.0Фото: Scot Nelson, Wikimedia Commons · CC0

Лимоноподібні спорангії мілдью винограду на листку під скануючим електронним мікроскопом

Спорангії P. viticola на спорангієносці на поверхні ураженого листка винограду. СЕМ, шкала — 50 мкм.

14. Мілдью винограду

Plasmopara viticola

Найшкідливіша хвороба винограду у вологі роки. Оомікот заражує зелені органи через продихи; зооспори вивільняються зі спорангіїв у краплях води.

Прояви

Листки: маслянисті жовті (у червоних сортів — червонуваті) плями на верхньому боці, білий пухнастий наліт — на нижньому; згодом плями буріють, листя опадає.
Суцвіття і молоді грона буріють, вигинаються S-подібно, вкриваються нальотом і засихають.
Ягоди до розміру горошини вкриваються сірим нальотом; пізніше уражені ягоди зморщуються, стають синювато-бурими, без нальоту («бура гниль»).

Розвиток хвороби

Ооспори зимують в опалому листі. Перші зараження настають за правилом «трьох десяток»: температура понад 10 °C, пагони завдовжки 10 см, опадів не менше 10 мм. Інкубаційний період — від 4 до 18 діб залежно від температури. Хворобу завезли з Америки до Європи наприкінці XIX ст.

Шкодочинність

У вологі роки втрати врожаю сягають 50–70 %; передчасна втрата листя погіршує визрівання лози і зимостійкість кущів.

Мікрофото: Microorganisms, 2025 · CC BY 4.0Фото: Jerzy Opioła, Wikimedia Commons · CC BY-SA 4.0

Паличкоподібні клітини збудника бактеріального опіку в біоплівці під скануючим електронним мікроскопом

Бактеріальний опік плодових: симптоми на рослині

Клітини E. amylovora в екзополісахаридному матриксі біоплівки. СЕМ, шкала — 5 мкм.

15. Бактеріальний опік плодових

Erwinia amylovora

Небезпечна хвороба зерняткових культур. Бактерії проникають через квітки й молоді пагони; їх поширюють бджоли, дощ і садовий інструмент.

Прояви

Квітки водянисті, швидко буріють і чорніють, але не опадають.
Пагони в'януть і чорніють, верхівки загинаються гачком («пастушою палицею»); чорні листки лишаються на дереві.
На корі — вдавлені пурпурово-бурі виразки, на межі з живою тканиною — тріщини.
У вологу погоду — краплі молочно-білого, згодом бурштинового ексудату з мільйонами бактерій; плоди буріють і муміфікуються.

Розвиток хвороби

Бактерії зимують у краях виразок кори. Навесні ексудат переносять комахи, птахи і дощ; найнебезпечніший період — цвітіння за температури понад 18 °C і дощів. Уражує грушу, яблуню, айву, глід. В Україні збудник належить до регульованих карантинних організмів.

Шкодочинність

За кілька сезонів може знищити молодий сад; уражені гілки вирізають із запасом здорової тканини й спалюють.

Мікрофото: Environmental Science & Technology, 2026 · CC BY 4.0Фото: Ninjatacoshell, Wikimedia Commons · CC BY-SA 3.0

Добірку хвороб сформовано за даними фітосанітарного моніторингу Держпродспоживслужби України. Мікрофото — фрагменти рисунків зі статей відкритого доступу; фото рослин — з Wikimedia Commons. Усі зображення використано за ліцензіями Creative Commons або як суспільне надбання із зазначенням авторства; натисніть на фото, щоб відкрити першоджерело.